Гараж

Найпопулярніші дизайн-процеси та чому не варто боятися їх міксувати

Правильно обраний та вибудуваний дизайн-процес — важливий пункт в ефективності проєкту. Він може зберегти час, зекономити ресурси та правильно налагодити всі операційні процеси.

Коротко розповідаємо про три найпопулярніші дизайн-процеси, їх характеристики, етапи та для вирішення яких проблем вони найбільше підходять. А також про те, чому не варто боятися їх міксувати, а робити це ефективно — майстерність, яка приходить з досвідом.
Студенти працюють над дизайн процесом
design thinking ілюстрація

Про дизайн-процес

Design Thinking — найпопулярніша методологія у світі. Не в останню чергу тому, що була першим фіналізованим, описаним й структурованим дизайн-процесом, який почав використовуватися ще в 70-ті роки минулого століття. Одним із джерел натхнення послужила роботами «Systematic Method for Designers» (1965). На базі дизайн-мислення так чи інакше побудовані й усі наступні дизайн-процеси.

До створення Design Thinking в 50-х і 60-х роках вже використовувалися певні методи та активності, проте вони не були зібрані й логічно об'єднані в єдиний дизайн-процес.

Характеристики

Design Thinking настільки популярний не тільки тому, що був першим. Він має й кілька інших досить суттєвих переваг.

Орієнтованість на людину. Основа основ цього процесу — розуміння потреб і бажань користувача. Увесь процес дизайн-мислення побудований на тісному зв'язку між дослідниками та людьми, для яких створюється продукт. Саме потреби користувачів в першу чергу керують дизайнерами при створенні інтерфейсів.

Командна робота й експерименти. Дизайн-мислення тільки «за» спільну працю та обмін думками. Що, за правильного управління, дає можливість знаходити нестандартні рішення й неочікувані інсайти.

Гнучкість. Це одна із найсильніших сторін Design Thinking. Хоча на перший погляд дизайн-процес здається дуже чітким, проте, насправді, він дає шлях до маневрів.

Якщо потрібно, активності з одного етапу можна використовувати в іншому. Або ж повернутися до активностей попереднього етапу, якщо з'явилася нові дані про користувачів. Чи проводити кілька етапів одночасно різними групами в одній команді.

Широке використання. Дизайн мислення не обмежується конкретною областю застосування. Застосовується в комунікативному дизайні, дизайном пов'язаному з довкіллям, індустріальному дизайні, дизайні взаємодії тощо.

Етапи

В класичній методології існує п'ять етапів: емпатія, визначення проблеми, генерація ідей, прототипування та тестування. Далі коротко розповімо про кожен з них.

→ Емпатія. Найважливіше у дизайн-мисленні — вміти уявити себе на місці користувача. На цьому етапі необхідно проаналізувати контекст використання кінцевого продукту: хто ваш користувач, які його бажання, яка поведінка. І на основі цих даних поставити дизайн-завдання.

→ Визначення проблеми. На цьому етапі збирається уся інформація отримана на попередньому етапі. На її базі відбувається пошук і формулювання проблеми, сфокусованої на розуміння свого користувача та його потреб.

→ Генерація ідей. На цьому етапі дизайн-команда зосереджується на пошуку ідей. Це необхідно для того, аби перейти від визначення проблеми до конкретних рішень, які можуть її розв'язати.

→ Прототипування. Це етап, де ідеї починають втілювативатися в життя у вигляді прототипів. Коли ви створюєте навіть найпростіший прототип, то вам стає легше побачити чи працює ваша ідея взагалі, та що в ній можна виправити чи покращити.

→ Тестування. Цей етап — можливість отримати зворотній зв'язок щодо створених прототипів. Важливо не тільки дізнатися подобається користувачеві чи ні, а й отримати конкретне пояснення «чому?»

Завдяки гнучкості цього дизайн-процесу, про яку ми писали раніше, завжди можна повернутися до етапу генерації ідей, якщо виявиться, що запропоновані рішення не працюють чи потребують покращень.

Для кого

Спектр застосування дизайн-мислення дуже широкий. Його можна застосовувати до дуже різних продуктів й команд. Його можна використовувати для бізнесів різного розміру, на рівні держави та навіть в особистому житті.
human centered design ілюстрація

Про дизайн-процес

Human Centered Design з'явився в 90-х роках. Разом з комп'ютерами почали вивчати як люди взаємодіють з машинами (комп'ютерами) і так з'явився такий термін як Human computer interaction і метод який покликаний покращувати досвід цих самих користувачів.

Він, звичайно ж, був натхненний методом дизайн-мислення, тому дуже багато активностей схожі. Якщо ми порівняємо два дизайн-процеси, то побачимо, що різниця тільки в тому, що кілька етапів у Design Thinking об'єднані в один в Human Centered Design.

Характеристики

Human Centered Design знаходить рішення проблем за допомогою залучення користувачів. Важливо зрозуміти конкретні болі користувача та вирішувати їх. Проте не намагатися кидатися на все й одразу, а вирішувати ті глобальні проблеми, які тягнуть за собою інші. Користувач повинен відчувати, що продукт настільки ж його, як і ваш.

Дизайн-процес сфокусований на тому щоб поліпшити ефективність, задоволеність користувачів продуктом, доступність та продуктивність. Але, будемо відвертими, який інший процес на цьому не сфокусований?
Люди, які щось обговорюють біля дошки

Етапи

→ Натхнення. Основне завдання — відмовитися від будь-яких попередніх уявлень про своїх користувачів. А завдяки спілкуванню та спостереженні вивчати їх потреби та проблеми.

На цьому етапі важливо не очікувати якогось конкретного результату, але треба мати гіпотезу, яку ви хочете підтвердити чи спростувати.

Потрібно просто слухати свого користувача: зрозуміти його спосіб життя, роботи та його філософію. Це все допоможе підлаштувати продукт під досвід клієнта, а не змушувати його змінювати свою звичну практику під обмеження, продиктовані продуктом.

→ Концепція. Цей етап полягає у візуалізації, мозковому штурмі та обговоренні всіх потенційних рішень. Ключове слово — всіх. Це допоможе вам і кінцевому користувачеві побачити, що працює, а що ні.

На цьому етапі не варто робити високоточні прототипи. Він про загальні ескізи, списки чи нескладні моделі, оскільки важливим пунктом є реакція користувачів на ваші концепції. Те, що дизайнерові здавалося найкращою ідеєю, необов'язково співпаде з думкою користувачів. А вже для детально прописаної концепції потрібно залишити тільки ті ідеї, які працюватимуть для всіх.

→ Втілення. Після того, як ви в тісній співпраці зі своїм користувачем знайдете необхідну концепцію, можна переходити до її впровадження. У попередніх пунктах ви відпустили свою точку зору й зосередилися на думці користувачів, тому на цьому етапі можете бути впевненими, що результат буде персоналізованим до потреб вашого користувача.

Цей етап дасть більш чітке розуміння ефективності дизайну та наскільки він вдалий з точки зору користувацького досвіду.

Для кого

Human Centered Design, частіш за все, пов'язаний з продуктами, що націлені на людину, тобто людина з ними взаємодіє. Це стосується і фізичних, і діджитальних продуктів.
Service Design ілюстрація

Про дизайн-процес

Мета Service Design — встановити кращий досвід проєктування послуг відповідно до потреб користувачів: зручність, актуальність, стійкість і конкурентоспроможність.

Тому в цьому методі можуть використовуватися специфічні для інших дизайн процесів методи. Наприклад, етнографічні карти чи вивчення культурного контексту.

Характеристики

Тут простіше пояснити на прикладі. Візьмемо мережу супермаркетів. Ми не можемо сказати, що супермаркет — це тільки посередник, що дає нам можливість купити певний набір товарів. Якщо копнути глибше, то тут включені багато точок дотику з користувачем: каса, каси самообслуговування, вебсайт, мобільний застосунок (для бонусів чи доставки), реклама.

Дизайнерів зазвичай цікавить якась конкретна точка дотику, проте в Service Design важливо як всі ці моменти співпраці з користувачем пов'язані та взаємодіють між собою.

Компоненти

У дизайні користувацького досвіду повинні бути розроблені кілька компонентів: візуальні елементи, функції та команди, копірайтинг, інформаційна архітектура тощо. Важливо, щоб кожен з них був не тільки правильно спроєктований, але й щоб всі вони були взаємоінтегровані. Все для того, аби створити загальну й повну взаємодію з користувачем.

Загалом можна виділити три основних компоненти, які входять Service Design:

→ Люди. Цей компонент включає всіх, хто створює або використовує послугу, а також осіб, які можуть побічно вплинути на службу. Приклади: співробітники, клієнти, партнери.

→ Реквізит. Цей компонент стосується фізичних або цифрових артефактів (включаючи продукти), необхідних для успішного виконання послуги. Приклади: вітрина магазину, каса, вебсторінки, блоги, соціальні медіа.

→ Процеси. Це будь-які робочі процеси, процедури або ритуали, що виконуються або працівником, або користувачем протягом усієї послуги. Приклади: вирішення проблеми через підтримку, опитування нового працівника, спільний доступ до файлу.
Також можете почитати про софт скіли, які потрібні дизайнеру. Вони зібрані зі списків найважливіших софт скілів топових компаній та кількох досліджень американського ринку?

Методологія

  • Визначення суб'єктів, що беруть участь у наданні чи використанні послуги/сервісу.

  • Визначення можливих сценаріїв обслуговування, перевірка випадків використання, послідовності дій та ролей. Мета — визначення вимог до послуги/сервісу та її логічної та організаційної структури.

  • Представлення послуги за допомогою методів, які ілюструють усі компоненти послуги/сервісу. Включно з фізичними елементами, взаємодіями, логічними зв'язками та часовими послідовностями.

Для кого

Service Design — як зрозуміло з назви, більше налаштований на тих, чий продукт надає певні послуги. Сфокусований на поліпшенні якості сервісу та/або послуги, а також на взаємодії між провайдером і його користувачами.
jobs-to-be-done JBDT ілюстрація
Важливо уточнити, що наразі Jobs-To-Be-Done все ще не вважається дизайн-процесом, але має всі шанси ним стати.
Jobs-To-Be-Done — найновіший в арсеналі дизайнерів образ мислення. Це підхід до розробки продуктів, що базується на розумінні як конкретної цілі або «роботи» клієнта, так і мисленнєвих процесів, які можуть привести цього клієнта до «найму» вашого продукту для виконання робіт.

Він не має загального фреймворку та прийнятого стандарту в процесі. Саме тому, це прекрасна можливість переглянути як по-різному компанії його використовують та адаптують під цілі й потреби свого продукту.

Jobs-To-Be-Done сфокусована на пошуку фундаментальних потреб та мотиваторів користувача. Методологія намагається знайти первинне завдання й вирішує його для користувача за допомогою своїх методів й активностей всередині.

Для кого

Якщо в нас є продукт, який вирішує певну проблему користувача, то, частіш за все, використовуватиметься Jobs to be done. Наприклад, якщо ми візьмемо проблему доїхати з точки А в точку Б, то це буде наш job, який ми будемо намагатися вирішити.
Смартфон на стільці

Як працювати з дизайн-процесами

Важливо розуміти, що це тільки четвірка найпопулярніших дизайн-процесів, насправді ж їх існує набагато більше. Проте навіть у цих чотирьох вже можна заплутатися. По-перше, обираючи власне методологію, яка найкраще підходить для конкретного продукти. По-друге, обираючи активності для того чи іншого етапу дизайн-процесу.

Про загальні правила роботи й те, чому не варто боятися експериментувати з активностями, запитали в Lead Product Designer в Investing.com та кураторки курсу «Управління дизайн-процесом» Алли Одеяненко.
Про те, як пройшов перший набір курсу, ми писали в одному з попередніх матеріалів.
Перш за все, звичайно ж, потрібно зрозуміти, який глобальний дизайн-процес підходить до кожної конкретної ситуації. Проте вибір одного дизайн-процесу не означає, що ми не можемо взяти якийсь метод з іншого, коли він нам потрібен.

Насправді, всі ці процеси існують тільки для того, щоб дати умовну першу методичку. Коли ми тільки починаємо свій дизайн-шлях нам треба якийсь покроковий темплейт, за яким ми можемо рухатися й розуміти: зараз я на такій-то стадії, роблю такі-то активності, а коли перейду на наступний крок, то робитиму інші активності. На цьому етапі потрібно розібратися в кожному з дизайн-процесів. Бо навіть в рамках одного процесу є активності, які можуть жити в усіх стадіях й повторюватися.

Проте, коли дизайнер росте, бачить різні методи та активності, то він вчиться їх використовувати не тільки тоді, коли це потрібно за «правилами», а тоді, коли цих методів вимагає конкретна ситуація. За потреби — повернутися до попередніх етапів чи активностей. Дизайн-процес це підказка, як можна щось використовувати, а вже далі, як це міксувати, — це майстерність, яка вже стосується управління дизайн-процесом.

Зараз я взагалі часто бачу, що компанії починають міксувати й не притримуватися якоїсь конкретної методології. В Intercom, наприклад, використовують метод Jobs-To-Be-Done, за яким вони будують всі свої процеси. Вони навіть випустили свою книгу, де переосмислили цей процес.

Разом з тим, є й компанії, наприклад, продуктові, в яких увесь цикл продукту побудований на якійсь одній методології. Чому це зроблено? Тому що, частіш за все, він максимально адаптований під них. Це означає, що в кожну з фаз вже включили активності, які їм підходять. Звичайно ж, в цих фазах є активності, які вони не використовують взагалі або використовують дуже рідко.

У такій ситуації компанії так само підлаштовують під себе конкретний дизайн-процес. Питання тільки в тому, хто які активності бере в базу для себе.
Алла Одеяненко, кураторка курсу Управління дизайн-процесом
Алла Одеяненко
Product Designer у Google
Ті ж, кому загальної теорії недостатньо, можуть зареєструватися на курс «Управління дизайн-процесом» від Алли Одеяненко.

За три місяці детально розберемося в структурі популярних дизайн-процесів. Навчимося обирати найефективніший процес для конкретного продукту. Зрозуміємо, які активності на яких етапах можна використовувати. А головне — дізнаємося, як самостійно обирати найефективнішу активність для конкретного завдання.
Автор: Денис Пристай
Фото: Наталія Азаркіна
Гараж
Сподобалась стаття?