#людипоруч
Tes Mat: «Навчаюся
просто for fun»
Tes Mat — розробник з Бельгії. Раніше розробляв сайти і мобільні додатки, зараз веде онлайн-курс та пише книги. Приїхав до України 6 років тому, три роки тому провів воркшоп з Framer у Проджекторі — з того часу вів курси і навчався у нас.
Про подорожі та мови

У мене все просто: хочу вивчити мову — обираю країну — їду туди.

Друг з України якось сказав: «Якщо хочеш вивчити російську, їдь до моєї країни». І ось я тут. Вже 6 років з перервами. Коли лише приїхав і почав вчити алфавіт, побачив, що усі написи українською, що оголошення у транспорті українською. І такий — чорт, мені тепер треба дві мови вчити?

Вивчати нову мову дуже важко і зовсім не весело, але коли ти вже вмієш на ній розмовляти — це суперсила.

Мені подобається жити саме в Києві. Тут гарна природа, багато подій, є чим зайнятися. Крім того, не так багато столиць мають пляж просто посеред міста.

У Берліні можна бути ким завгодно — ходити вулицями одягнутим як робот та рухатися як робот і ніхто тобі нічого не скаже. Київ більш консервативний, звичайно.

Особливо цікаво було, коли я жив у Мінську, потім поїхав на кілька днів додому в Бельгію, а потім в Колумбію. Тоді відчув справжній контраст як у кліматі, так і у культурах.

Є декілька міст, які я називаю домом. Зараз це Антверпен, Буенос-Айрес та Київ.
Як на мене, у Києві все дуже дешево. Це великий плюс.

У публічному транспорті в Бельгії хтось може запросто з тобою заговорити. Тут ні. У Києві в магазинах, на вулицях і в транспорті всі виглядають дуже серйозними.

Але коли з України повертаєшся до Бельгії, і там усі вітаються у магазинах по декілька разів і ти такий — окей, окей, досить :)

Спочатку боявся зими тут. Не міг уявити як це — мінус 20.

Своїм друзям кажу, щоб приїжджали сюди у літній період. Бо зима — це занадто.

Хочу ще побувати у всіх цих країнах, назва яких закінчується на -стан. Саме тому вивчаю російську та хочу навчати на російській.

Думаю, що в майбутньому буду жити на два міста. Літо — в Києві, зима в Буенос-Айресі. Ідеально.
Про книгу

Написав книгу з інструменту для створення прототипів Framer. Як і більшість письменників, не люблю сам процес «писання», подобається редагувати, доповнювати, змінювати текст. Є такий вислів: «Художники люблять малювати. Письменники люблять, коли вже написано».

Інструменти швидко змінюються. Щоб встигати за змінами у Framer, я випустив 4 оновлених версії книги за декілька років. Зараз розробники припинили роботу над Framer і випустили Framer X, тому я вже працюю над новою книгою.

Framer X не подобається людям, тому що треба звикати до нового, підлаштовуватися, змінювати підхід. Набагато простіше працювати за знайомою схемою, зміни ніхто не любить.
Про навчання

Мені добре, бо я не збираюся змінювати професію. Навчаюся просто «for fun», це весело. Але весело аж тоді, коли ти чогось навчишся. Сам процес не завжди такий радісний, але він потрібен, бо без практики нічого не вийде.

Обираю речі, про які хочу дізнатися більше, йду на курс або самостійно вивчаю їх. Наприклад, пішов на базовий курс ілюстрації, хоча ніколи в житті не малював. Переживав, що мої малюнки будуть недостатньо гарні. Виявилося, що курс не про талант до малювання, а про ідеї і про те, як дивитися на речі по-іншому, не так, як ти звик.

Можна багато чого вивчати онлайн самостійно, зараз є курси з будь-якої теми, причому англійською. Але я пішов у Проджектор, тому що це цікаво, є певний соціальний тиск щодо виконання домашніх завдань (тут насправді треба щось робити). Ну і додаткова практика російської для мене.

Зараз на курсі «Каліграфія та леттеринг. Brush Pen». Навчатися важко. Ти робиш домашку, потім її відправляєш і виявляється, що треба щось виправити. Потім правки-правки-правки і це ніколи не закінчується.
Авторка: Женя Каташинська
Фото: Наталія Азаркіна
Локація:
коворкінг на Подолі

#людипоруч
Сподобалась стаття?