Зазвичай для такої зустрічі претендентів запрошують до офісу. Оскільки зараз карантин, усе відбувається онлайн. Розмови йдуть одна за одною з перервою 5-7 хвилин. Кожна триває від 45 хвилин до години залежно від формату й уже опісля рішення виносять колегіально. Увесь час ведуть письмові записи того, як ти вирішував задачі та спілкувався. Далі друга колегія, так званий hiring комітет, котра не бачила тебе, читає анонімні записи і приймає рішення — щоб зробити відбір максимально прозорим і незалежним від будь-яких критеріїв: статі, віку, кольору шкіри тощо.
Половина всіх інтерв'ю були присвячені тому, чому вчив Продж: вирішення на швидкість задач, пов'язаних із алгоритмами. У мене були 2 інтерв'ю з кодингу, одне з behavior та social skills, одне з машинного навчання й останнє з архітектури побудови систем (дизайн-інтерв'ю). Через тиждень зателефонував рекрутер і сказав, що мені хочуть зробити пропозицію.
Звичайно, найскладнішим було розв'язування задач, тому що все інше — питання розмови. Ти можеш поділитися баченням, пропонувати варіанти рішень дизайн-системи, можеш сперечатись, доводити, аргументувати. Але щоб дійти до цього, необхідно пройти перший етап – технічний прескринінг, а потім два технічні інтерв'ю, під час яких маєш швидко написати робочий код. Тобто просто вміти вирішувати дві «жовті» задачі за 45 хвилин із робочим кодом без помилок. Ця навичка — те, на що потрібно витратити 85% часу. І це те, що розповідає Продж і Ваня, за що йому безмежно вдячний.