ГАРАЖ
Як Хаяо Міядзакі планету рятував: тема екології в анімації відомого режисера
Сьогодні вже, напевно, нікого не дивують анімаційні фільми, які порушують гостросоціальні теми, — сучасна публіка звикла до цього жанру. Втім, класиків треба знати, а планету — треба рятувати. До чого це ми? До Хаяо Міядзакі, звісно ж, і до теми природи й екології, яка займає у творчості відомого аніматора одне з чільних місць.

Ми в Projector.Humanitarium її обожнюємо — от і вирішили поділитися з вами, а водночас натякаємо, що на нашому курсі «Історія західного кіно» від Саші та Юри Поворозників є ще купа цікавого зі світу кінематографу.
Хаяо Міядзакі називають генієм, класиком, національним скарбом і ставлять в один ряд із Куросавою. Його фільми вважають феноменами, а за касовими зборами вони конкурують з лідерами продажів усіх часів. У 2014 році режисер здобув позаконкурсний почесний «Оскар» із таким формулюванням заслуг: «за надання глибокого впливу на світову анімацію, надихаючи ціле покоління художників працювати в цій галузі і висвітлюючи її безмежний потенціал». Отже, творчість Міядзакі вже давно перейшла з ніші національних здобутків у світову класику.

Хоча режисер робить і короткометражки (деякі спеціально для музею Ghibli), і телесеріали, на Заході його знають за повнометражними фільмами, які створені начебто для дітей, але порушують аж ніяк не дитячі проблеми.

Важливими складовими всесвіту Міядзакі, які можна простежити з фільму у фільм, є захват природою та екологічні проблеми. Якось режисер сказав: «Я дійшов висновку, що не можу створити фільм, не розповідаючи про проблеми людства як частини екосистеми».

У кожному його фільмі є моменти чистої насолоди природою. Милування красою пейзажу часто позбавлене будь-якого сюжетного мотивування — це просто гарно. Захоплено дивиться на море Кікі, наче заворожена, застигає Софі, коли виходить із замку Хаула і перед нею відкривається невимовної краси квітуча лука, панорами засніжених гір або морських просторів. У «Замку Каліостро» герой просто сидить і милується природою. У «Лапуті» навіть під час напруженої гонитви герої звертають увагу на красу хмар, із незабутніх картин складається шлях принца Ашітаки на захід у «Принцесі Мононоке». У «Нашому сусіді Тоторо» Міядзакі нагадав своїм співвітчизникам, що у звичному японському пейзажі є щось екзотичне, змусив глядача звернути увагу на те, чого той раніше не помічав і не цінував. Природа завжди жива: вона відчуває, страждає, то сумує, то радіє. Відповідно, екран то занурюється в скорботні синьо-сірі тони, то потопає в радісному буянні майже сюрреалістичних фарб.
Одним милуванням Міядзакі, звісно ж, не обмежується і часто символічно, або й прямо, говорить про те, що людство не може жити в конфлікті з природою.

Наприклад, історія про принцесу Навсікаю, яка намагається врятувати своє маленьке королівство від екологічної катастрофи. Спочатку це була серія манги, яку Міядзакі запустив у 1982 році. На створення постапокаліптичного світу, в якому отруйні ліси і гігантські жуки поступово поглинають острівці людської цивілізації, його надихнуло забруднення бухти Мінамата в 1950-60-і роки, куди зливали ртуть. Риби і рослини в бухті змогли пристосуватися до цієї отрути, а ось людям довелося нелегко.

Міядзакі спочатку не хотів перетворювати мангу на мультфільм, але поступово перед ним стала вимальовуватися повнометражна історія Навсікаї. Героїня стикається з войовничим королівством, яке хоче об'єднати людство для протистояння смертоносній токсичній природі.

Головне відкриття, яке робить принцеса, полягає в тому, що не сам ліс є джерелом смерті, а отруєні вода і земля, на якій він росте. «Хто міг створити таке зі своїм власним будинком?» — запитує Навсікая.
У «Принцесі Мононоке», наступному фільмі Міядзакі, мешканці Стародавнього лісу борються з жителями Залізного міста. Голова міста пані Ебосі, намагаючись створити кращий світ для своїх підданих, жертвує заради цього природою навколо і згодом розуміє, що прогрес неможливий без досягнення гармонії зі світом, з якого вона бере ресурси для свого розвитку.
У «Віднесених привидами» є епізод, де Дух річок починає вивергати бруд, який встиг увібрати в себе на шляху. На цю сцену Міядзакі надихнув випадок з його власного життя, коли по сусідству з ним вирішили очистити місцеву річку і витягли з неї величезну кількість сміття, яке люди скидали туди роками.
У «Рибці Поньо на кручі», сюжет якої, очевидно, ґрунтується на казці Ганса Крістіана Андерсена «Русалонька», героїня захоплена не романтичним коханням до прекрасного принца, а турботами про підвищення рівня океану і порятунок світу від екологічної катастрофи.
Зрештою головна ідея Міядзакі полягає в тому, що краще співіснувати поруч із природою, не заважаючи одне одному. Інакше вона збунтується і в образі дикого кабана, який перетворився на перевертня, почне мститися, як у «Принцесі Мононоке». А якщо принц, представник роду людського, і принцеса, вихована вовками, представниця світу природи, не можуть бути разом, не зраджуючи кожен свої принципи, то вони можуть жити поруч, зустрічатися і допомагати одне одному, і при цьому залишатися самими собою. У творчості Міядзакі взагалі найважливішу роль займають гуманістичні та загальнолюдські ідеї, а захисту екології належить далеко не останнє місце.
Автор: Захар Манухов
Гараж
Сподобалась підбірка?