Досвід
Як я вчилася графдизайну і як росту з junior-дизайнерки
Юлія Войтенко, випускниця нашого курсу Graphic Design Fundamentals поділилася історією навчання протягом шести місяців.

Вона розповідає, як росла під кураторством Нонни Старущенко, Гліба Капорікова та Олександра Гусакова, чого навчилася та що радить тим, хто лише починає шлях в дизайн.
Це текст для тих, хто одного дня захотів стати дизайнером, навчився рухати пікселі і трохи проєктувати — а тепер хоче працювати більш системно і вдумливо. Тобто рухатися від Junior до Middle. Може, буде корисно ще тим, хто допомагає іншим пройти цей шлях.

Я розкажу, як його проходжу я і як мені допоміг шестимісячний курс Projector. Зараз його скоротили до тримісячного.

Але це не реклама і навіть не збірник лайфхаків зі вступу. Я би сказала, що такі курси — це прискорений і дуже продуктивний шлях. Однозначно закликаю ним скористатися, якщо є ресурси. Але якщо їх нема, то принаймні цей текст можна прочитати як мою історію про те, над чим варто попрацювати самостійно. Про це я постараюся додавати окрему приписку в кожному абзаці. І відразу відішлю вас до каналу одного з наших кураторів, де є дуууже багато корисного про самонавчання.

випускниця курсу, графічна дизайнерка
Стоп, які ще лайфхаки зі вступу? Це що, так важко?
Моїх друзів дуже здивувало, що на джуновий курс беруть не всіх. Ми подавали портфоліо, проходили 6-годинний іспит і співбесіду. І не всі пройшли. Ще на етапі портфоліо.

Я оцінила цю практику, коли познайомилася із одногрупниками. У мене була купа сумнівів. Все-таки якщо доведеться провести пів року на підводному човні з якимись новими людьми, хочеться знати, що це хороші люди і що ваші інтереси не будуть надто сильно розходитися. І саме завдяки відбору інтереси таки не розходилися. Всі ми були приблизно на одному рівні, хоча в когось могли бути якісь особливості і спеціалізації. Спілкуватися було класно, ми за цей час зблизились і багато з ким приятелюємо.
Курс повністю перейшов в онлайн-режим зі стартом локдауну
Щодо іспиту є дві новини.

Погана: НМД, будь-які чітерські прийоми не у ваших інтересах. Відбір показує, чи зможете ви перенести те, що буде за ним. Чи достатньо мотивації, технічних знань, швидкості прийняття рішень. Зімітувати це все можна, а от вчитися потім буде боляче.

Добра новина в тому, що це не страшно і якщо ви не пройдете, принаймні серед кураторів ніхто вас не засоромить. Нам під час іспиту говорили: «Люди не завжди вступають із першого разу. Це теж шлях». Мене це ще тоді вразило як дуже класна і здорова позиція. Я рідко таку зустрічала.

Тому заспойлерю лише одне: треба налаштуватися працювати швидко. Можливо, прикрутити перфекціонізм.
Ліворуч: обкладинка вінілу, яку я зробила на вступному іспиті.
Праворуч: розроблена вже на курсі.
Примітка: я не шкодувала б про цей іспит навіть якби не пройшла. Це був мій перший урок про те, що корисно випробовувати себе. Навіть якщо вміти тільки придумувати ідеї та рухати пікселі. Тому якщо ви не збираєтеся вступати: влаштовуйте собі челенджі з публічною оцінкою. Бажано екологічною, звісно, але це вже як піде. Можливостей багато: конкурси, портфоліо-рев'ю, просто вакансії.
Ментори та фідбек
Я подалася на цей курс тому, що мені дуже хотілося коментарів від сильних практиків, а клієнти й більш досвідчені друзі вже не могли виконувати цю роль. До того, як податися, я перепробувала ще кілька форматів:

  1. робила проєкти спільно з досвідченими знайомими;
  2. просила кого-небудь про арт-дірекшн в обмін на мої професійні коменти іншого профілю;
  3. просто просила у знайомих коментарі просто так або в обмін на щось;
  4. працювала ілюстратором на проєкті в рекламній агенції, мене менторив старший дизайнер (мені дали цю роботу по знайомству, але справді ніхто не забороняє вам надіслати своє портфоліо і пропозицію рекламним агенціям);
  5. ходила на портфоліо-рев'ю — це корисно навіть спостерігати;
  6. поступово брала на себе більше ініціативи на роботі і розбиралася по онлайн-курсах, книгах і статтях, що і як робити. Наприклад, так я вчилася робити презентації. Оцей останній метод не вважаю топовим, тому що я могла працювати неякісно, але вже як могла. Тим не менше, в кінці дам список корисних ресурсів, які раджу читнути/глянути.
На випуску
Я пробувала і пару інших методів, але не склалося:

  1. влаштуватися падаваном/асистентом до незалежного дизайнера (таке буває, стежте за вакансіями на сторінках цих самих дизайнерів);
  2. челенджі і робота на стоках. Там за належної посидючості ви побачите прогрес у попиті на ваші роботи.
Усе це класно, я навіть раджу це спробувати перед навчанням, бо тоді більше розумієш, наскільки насправді цінні системні коментарі. І меншає бажання опиратись їм. Але, примітка, воно може прекрасно на вас працювати й без курсів.

І отже, Продж дав мені відразу купу вчителів. Пакетом ішла установка, що під кінець курсу мені треба буде позбутися залежності від їхніх коментарів (у нас це називали «відлучати від куратора»).
Леттеринг з курсу
Для тих, хто вчитиметься — та й для тих, хто ні, — хочу написати про фідбеки від профі. Думаю, що найголовніше — це їх зрозуміти. Це значить, що вам доведеться багато перепитувати, і це нормально. На моєму рівні коментарі типу «додай жирку» ще незрозумілі (хоч мені їх і не давали в такому вигляді); на моєму рівні навіть порада «покращити верстку» не дуже зрозуміла. Отож, мені завжди допомагало те, що я не боялася перепитувати, а що саме недобре зараз, у якому напрямку покращувати і де мені почитати про такий-то термін.

Можливо, в якийсь момент ви відчуєте бажання боротися за свої ідеї, за якісь суб'єктивні сторони роботи. Хоч у моменті це й переживалося оххх як важко, по факту це був мій ріст. Мені було важливо відстояти парочку своїх ідей. Тільки їх не виходило відстоювати на одному ентузіазмі: так я вчилася розумної аргументації. А ще завжди в таких випадках корисно поділитися переживанням із тими, хто з вами на одному рівні. У мене завжди було так, що хтось із них із подібним уже стикався.
Колеги по підводному човну
До курсу в мене було достатньо друзів із рівнем, вищим за мій. І зовсім не було початківців. Я частенько чула, що я даремно парюся, від людей із досвідом. Я дякувала їм за підтримку, але й розуміла, що багато моїх сумнівів і проблем із клієнтами були вже давно пройдені для них.

І тут у мене з'явилося поряд ще 20 колег, які боролися точнісінько з тими самими демонами. Ми обговорювали це у груповому чатику й особисто, і я просто не можу виразити словами, як ціную кожну таку розмову. Примітка: про таке коло варто подбати і в тому випадку, якщо ні на які курси не ходити. Полегшує життя в десятки разів.

У педагогічному плані наявність сусідів — це теж круто:

  • спостерігаючи, як розбирають їхні роботи, я бачила певні типові ходи і помилки;
  • але також бачила й оригінальність мислення кожного і кожної, якісь фішечки, до яких прийшли ці люди;
  • а з часом і свої власні фішечки, провали і конкурентні переваги;
  • і знову ж не можу передати, як круто бачити смайлики-оцінки моєї роботи від колег у каналі групи і як круто самій таке ставити.
Офлайн воркшоп
Надивленість
Крім того, що нас прямо-таки змушували переглядати енну кількість проєктів щодня, ми багато отримали посилань від викладачів. Посилань, до яких я, можливо, сама не дійшла б так скоро. Однокурсники теж підкидали багато цікавого.

Але ще важливіше те, як по-новому я стала дивитися на референси. Моє ставлення еволюціонувало від «так, треба зробити постери, а ну ж, як там люди упше роблять постери» до «цікаво, як такий-то прийом використовують для підкреслення такого-то ефекту». Я почала здогадуватися, де ще, крім біхенсика, в принципі краще шукати референси. А, ну і у Прожектора величезна купа ресурсів для студентів і просто хороших статей на Telegraf.design ;).
Мудборд для прикінцевого курсового — айдентики Музею Києва
Примітка: я могла б досягти того самого у самостійній роботі з референсами, якби частіше обговорювала їх із іншими. І якби питала себе не що, а як зроблене і чим воно мені може пригодитись у конкретному проєкті. Це може здатися самоочевидним, але колись для мене воно таким не було.
Інструменти
За курс ми спробували Cinema 4D, Readymag, Adobe After Effects, Adobe InDesign, розробку власних шрифтів і стопмоушн-анімацію. Звісно, це не зробило з мене профі всіх цих напрямів, але зламало внутрішні блоки. Мені було відверто страшно верстати в індизайні щось більше від розгорту, а він же для цього призначений! Не кажучи вже про 3D-редактори. Тепер розбиратися принаймні не страшно, а захопливо. Хоч і розумію, який великий іще шлях попереду.
Частина айдентики Kyiv Lights Festival, зроблена в Cinema4D
Примітка: якщо хочете почати долати програми самостійно, поставте собі цілі (от 36 Days of Type — непоганий початок) і обов'язково дедлайни. Мені дуже допоміг саме ефект «очі бояться, а руки роблять».
Harder, better, faster, stronger
Хтось із викладачів сказав, що з часом стає очевидно: крутіші від тебе дизайнери просто більше заморочуються. Завжди можна заморочитися більше. Вкласти більше зусиль. За цей простий інсайт я, напевно, вдячна найбільше.
Не все, що робиться, робиться в діджиталі.
Тому примітка: важливо мати біля себе, ні, не десь в інтернеті, а саме біля себе, людей, які заморочуються ще більше. Безмежно вдячна всім, хто дозволив дивитися на їхні процеси, на те, як думають і діють. Це дає мотивацію заморочитися більше і ще більше. Заморочитися так і про те, про що дуже хочеться саме тобі, а не тільки зовнішнім стейкхолдерам.

Для мене це виявилося пігулкою проти синдрому самозванки. Я можу опускати руки, думати, що для чогось я застара або клієнт для мене закрутий. Але коли я сама бачу, як можна краще, заражаюся і починаю хотіти робити крутіше, це вже не про всякі там зовнішні обставини. Це таке саме непереборне бажання, як обжертися кавуном у серпні.
Стоп-моушн анімація про найважливіший інсайт курсу
Рефлексія
Я була готова, що це буде лише моя домашня робота. Але ні. Ми не просто обговорювали емоції, а й двічі робили ретроспективу окремих проєктів і всього шляху за книгою спеціаліста PMI. Я думаю, що це суперважливо і що вся найкраща освіта буде рухатися в такому напрямку.
Постер для ГО «Союзники в дії»
Примітка. І самоосвіта. На курсах чи ні, варто працювати зі своєю впевненістю і самоаналізом. Багато хто після курсів наважився на психотерапію. У мене в житті терапія була до і буде після. Але якщо її спеціально не присвячувати професії, результатів може бути мало.

У мене немає рецептів, що з цим робити. Мої більш просунуті друзі й подруги часто дещо іронічно говорять, що на курси йдуть заради впевненості. Маючи на увазі, мабуть, що можна до цього прийти інакше. І я не знаю як. Припускаю, що це про підтвердження своїх умінь кимось іззовні. Підбадьорливі коменти моїх вчителів із 10+ роками досвіду поділили моє життя на до і після. Те саме роблять відгуки клієнтів, вимірювані результати роботи, коментарі колег. Словом, яке підкріплення знайдете, те і ваше. Але шукати його точно треба.

І ще в нагоді стануть спеціально розроблені схеми рефлексії, самостійної чи командної — ось кілька джерел:

1. Схема звідси була для мене своєчасним холодним душем;
2. 100500 способів провести командну ретроспективу, на курсі ми практикували один із цих підходів;
3. Це з моєї роботи, хороша вправа на визначення власної мотивації.
Чим запастися для комбо навчання + робота
Я писатиму про навчання у Проджі, але це рівною мірою стосується будь-якого дисциплінованого, регулярного і якісного навчання.

  1. Доведеться «домовитися» з роботою і співмешканцями про те, що їх у вашому житті поменшає.
  2. Я рада, що прийшла вчитися тоді, коли в мене було добре з ментальним здоров'ям. Для психіки нелегко змінюватися, пропускати через себе купу інформації, а часто ще й працювати на два фронти. Нова реальність навчання суттєво вплинула на мою стару реальність роботи і стосунків. Я поступово ставала іншою людиною і на тому старому фронті теж довелося зробити перестановки. Не впевнена, що я б витягнула це у свої непрості періоди.
  3. Бажано мати під рукою кілька дієвих методів самовідновлення. І в них не залежати ні від кого. Хай це буде навіть сумнозвісна тепла ванна. Прогулянки. Спорт. Улюблені гурти і подкасти. Люди — це добре, але стосунки з ними непередбачувані, а регенерувати буде треба за графіком. Цим я не маю на увазі, що тут ламають особистість. Проте на навчання треба багато того, що зараз модно називати ресурсом, і відповідно способи його швидко й ефективно відновити.
  4. Бажано мати невеликий запас грошей. Це в житті завжди бажано, але мова про всякі екстра витрати, яких вам по ходу діла може захотітися — софт, шрифти, пензлі для каліграфії тощо. Я от купила собі лампу для зйомок. Я не планувала цього, але в підсумку не скаржуся. Ні, все це не обов'язково, можна дуже цікаво імпровізувати з тим, що є під рукою. Однак не завжди виходить.
  5. Системні проблеми зі здоров'ям краще вирішити до навчального періоду.
  6. Запас часу на відпочинок. Якщо навчання — не щоденна звичка, а от такий, як у мене був, піврічний спринт на максимумі сил, після нього треба відпочити. В ідеалі, навіть відпустку запланувати. Я відверто страждала, коли в середині курсу нам зробили канікули, але в мене й далі неслися дві роботи.
Айдентика для готелю
Як я пережила онлайн
Ми почали навчатися в січні, а вже в березні оголосили локдаун. Чотири місяці ми провчилися в зумі.

Мені онлайн пережити було досить просто, а з курсами навіть легше. Усі тусовки я би все одно просиділа вдома, вірус чи не вірус. А так було відчуття, що я живу наповнено, були цілі і перемоги. Однокурсники теж були поряд. У нас склалася здорова атмосфера без якоїсь неприємної конкуренції.

Хочу окремо похвалити адміністрацію Прожектора за те, що перехід з офлайну в онлайн був для мене простим і майже непомітним.

Водночас я розумію, що збожеволіла би, якби сиділа вдома з дітьми чи з людиною, яку щодня треба дуже включено доглядати. Ні, в нас були герої з такими обставинами. От саме від них я і знаю, як це важко.

Перший час у зумі накривало втомою від того, що треба тримати обличчя. Знаю-знаю, кураторам важче, та і своє я не завжди тримала. Але факт, що після занять часто хотілося лягти й не вставати. І не тільки мені.
Бували моменти зневіри. От я розібралася з редімагом — ура, але хто знає, чи будуть потрібні ці навички, якщо фронт дійде до Києва на фоні глобальної пандемії? Тут уже, як зараз розумію, питання інформаційної гігієни і загального захисту себе та близьких. Принаймні редімаг із вимог у вакансіях поки нікуди не дівся :)
І обіцяний список посилань
1. Сюди переїхали, зокрема, відомі і дуже круті уроки Lynda.com. Перший місяць користування безкоштовний.
2. Канал Марії Леоненко про презентації та архів статей каналу.
3. Telegraf design — якщо ви в Україні, ви і так знаєте :)
4. Cвіженький список телеграм-каналів.
5. Добірка класних референсів від редімагу із основ дизайну.
6. З цього я починала вивчати InDesign.
7. Професійна спільнота ілюстраторів України, тут постять багато корисного, архів — у прикріпленому пості.
8. Ресурс Adobe про креативні професії, почитую або переглядаю час від часу.
9. Тут ви можете взяти соціальний проєкт. Це той випадок, коли можна зробити щось pro bono для реального світу. Я не закликаю всіх так робити, бо мене зараз закидають тапками, але на курсах ми так і працювали. Хто не може платити за курси, не повинен обмежувати свою практику. Тим більше, що у платформи, яка це робить, є своя навчальна програма.
10. Відеотека Прожектора, там купа пречудового контенту. Я не розчарована у витрачених грошах
11. Відео наших випускних презентацій. Колеги багато говорять про свої інсайти.
Фото: Наталія Азаркіна
Courses
Сподобалась стаття?