Гараж
Як та навіщо дизайнерові публікуватися в профільних медіа
Валерія Паніна — випускниця нашого курсу Smart Interface Design Patterns та інтенсиву «Інклюзивний вебдизайн», а також кураторка курсу Figma. А ще вона публікувалася в таких медіа, як Smashing Magazine, Hacker Noon та UX Writing Hub.
Власне тому ми й попросили Валерію розповісти про те, як обирати тему для матеріалу, правильно його оформити та пітчити, та навіщо дизайнерові взагалі публікуватися в профільних медіа.
Власне тому ми й попросили Валерію розповісти про те, як обирати тему для матеріалу, правильно його оформити та пітчити, та навіщо дизайнерові взагалі публікуватися в профільних медіа.
Валерія Паніна
Продуктова дизайнерка, сертифікована UX-райтерка
Про причини публікуватися
Перше про що скажуть всі — це заявити про свою експертність та підсилити свій персональний бренд. Особисто я над цим тільки починаю працювати, я зволікала, і це неправильно. У ХХІ столітті — ви повинні існувати як експертна одиниця в онлайні. Не в останню чергу, з прагматичних причин — це нові клієнти, проєкти, нове спілкування.
З особистих — можливість усвідомити свій наявний досвід та залатати прогалини. Бо коли ти працюєш над текстом, яким плануєш поділитися з людьми, ти ще раз свій досвід переживаєш, це раз. Два — це дуже надихає. Особливо, коли тобі хтось пише, що вже застосував твої поради в роботі.
Крім того, такі матеріали можуть стати хорошою підмогою при онбордингу нових колег — дизайнерів, райтерів. Круто просто скинути матеріал з підписом: «Ось так ми працюємо над нашим продуктом, й тут є повноцінна інструкція». Навіть якщо робити установчий зум-кол, не вдасться якісь моменти пояснити так само об'ємно, чітко, послідовно як в заздалегідь підготовленому матеріалі.
З особистих — можливість усвідомити свій наявний досвід та залатати прогалини. Бо коли ти працюєш над текстом, яким плануєш поділитися з людьми, ти ще раз свій досвід переживаєш, це раз. Два — це дуже надихає. Особливо, коли тобі хтось пише, що вже застосував твої поради в роботі.
Крім того, такі матеріали можуть стати хорошою підмогою при онбордингу нових колег — дизайнерів, райтерів. Круто просто скинути матеріал з підписом: «Ось так ми працюємо над нашим продуктом, й тут є повноцінна інструкція». Навіть якщо робити установчий зум-кол, не вдасться якісь моменти пояснити так само об'ємно, чітко, послідовно як в заздалегідь підготовленому матеріалі.
Про вибір медіа
Раніше я не сильно про це задумувала, але насправді з дизайну я читаю всього кілька джерел — Smashing Magazine та Telegraf. У інших випадках я відкриваю програму курсів, наприклад у Projector, обираю незнайому тему, й далі шукаю потрібну інформацію на Medium. Щодо вибору медіа для читання, то це працює таким чином.
Якщо говорити про медіа для публікації, то це залежить від вашої теми та запиту. Подумайте, чого саме ви хочете досягти своєю публікацією. Підняти дискусію? Шукайте медіа з активними обговореннями після матеріалу — іноді це може бути просто фейсбук. Швидко поділитися власним, суб'єктивним досвідом, зафіксувати думки? Ймовірно, підійде формат блогу або підбірки публікацій з блогів. Гучно заявити про певний підхід, бо ви щиро вважаєте це маст-хевом або підсилити свій авторитет як спеціаліста? Вам потрібно намагатися потрапити в найбільш авторитетні джерела.
Якщо говорити про медіа для публікації, то це залежить від вашої теми та запиту. Подумайте, чого саме ви хочете досягти своєю публікацією. Підняти дискусію? Шукайте медіа з активними обговореннями після матеріалу — іноді це може бути просто фейсбук. Швидко поділитися власним, суб'єктивним досвідом, зафіксувати думки? Ймовірно, підійде формат блогу або підбірки публікацій з блогів. Гучно заявити про певний підхід, бо ви щиро вважаєте це маст-хевом або підсилити свій авторитет як спеціаліста? Вам потрібно намагатися потрапити в найбільш авторитетні джерела.
Про генерування тем
Особисто в мене теми зароджуються, зазвичай, після розмов з колегами або в професійних чатиках. Це певний стартап-підхід, дизайн-підхід. Так ти одразу валідуєш власну ідею.
Відтак планую писати більш системно. Наразі підхід такий — спочатку в мене назріває певна тема. Що значить «назріває»? Ми її обговорили в чатах і, можливо, я отримала кілька запитів в приватні повідомлення з проханням розказати більше. Так відчуваєш, що є зацікавленість в темі — адже інколи здається, що тема занадто проста чи нецікава (особливо, якщо це твій буденний інструмент, до якого давно звикла), а виявляється — навпаки. Якщо є зовнішній запит, то це перший індикатор, що матеріал має бути створений.
Звісно, це не єдиний підхід. Іноді хочеться вплинути на те, що навколо тебе. Скажімо, ти вивчаєш якусь тему й вона тобі здається дуже важливою. Про неї можуть не говорити, бо вона поки не потрапила в інформаційний простір, не спалахнула. Тут якраз є можливість першому почати про неї розмову. Наразі для мене така тема — це інклюзивний дизайн. Я намагаюся в усіх матеріалах додавати дрібки інформації, яка підсвічує аспекти доступності, щоб люди більше й більше звертали на це увагу.
Відтак планую писати більш системно. Наразі підхід такий — спочатку в мене назріває певна тема. Що значить «назріває»? Ми її обговорили в чатах і, можливо, я отримала кілька запитів в приватні повідомлення з проханням розказати більше. Так відчуваєш, що є зацікавленість в темі — адже інколи здається, що тема занадто проста чи нецікава (особливо, якщо це твій буденний інструмент, до якого давно звикла), а виявляється — навпаки. Якщо є зовнішній запит, то це перший індикатор, що матеріал має бути створений.
Звісно, це не єдиний підхід. Іноді хочеться вплинути на те, що навколо тебе. Скажімо, ти вивчаєш якусь тему й вона тобі здається дуже важливою. Про неї можуть не говорити, бо вона поки не потрапила в інформаційний простір, не спалахнула. Тут якраз є можливість першому почати про неї розмову. Наразі для мене така тема — це інклюзивний дизайн. Я намагаюся в усіх матеріалах додавати дрібки інформації, яка підсвічує аспекти доступності, щоб люди більше й більше звертали на це увагу.
Про пітчинг
Кілька років я працювала в редактурі на керівних позиціях, тому маю досвід роботи по обидва боки — і як авторка, і як редакторка.
Перше. Це взагалі стосується всього, не тільки статей чи публікацій — потрібно зробити «домашку». Що це значить? Відкрити ресурс, буде це сайт, книга, чатик, фейсбук (особистий або робочий), і прочитати, який матеріал публікується, як подається.
Якщо повернутися саме до публікацій, то скоріш за все, на сайті є розділ, де чітко й детально описано в якому саме вигляді ваш запит хочуть отримати.
Такий підхід попереджає купу запитань. Хоча варто розуміти, що мати запитання — це нормально. Як з ними найплідніше працювати? Якщо я починаю знайомитися з ресурсом та його вимогами, то просто відкриваю нотатки й записую все, що мені незрозуміло. Втім, далі, в процесі вивчення матеріалів, більшість запитань зникають. «Вивчення матеріалів» звучить гучно, але насправді це займає хвилин 20. 20 хвилин, які допоможуть не виставити себе неуважним.
Перше. Це взагалі стосується всього, не тільки статей чи публікацій — потрібно зробити «домашку». Що це значить? Відкрити ресурс, буде це сайт, книга, чатик, фейсбук (особистий або робочий), і прочитати, який матеріал публікується, як подається.
Якщо повернутися саме до публікацій, то скоріш за все, на сайті є розділ, де чітко й детально описано в якому саме вигляді ваш запит хочуть отримати.
Такий підхід попереджає купу запитань. Хоча варто розуміти, що мати запитання — це нормально. Як з ними найплідніше працювати? Якщо я починаю знайомитися з ресурсом та його вимогами, то просто відкриваю нотатки й записую все, що мені незрозуміло. Втім, далі, в процесі вивчення матеріалів, більшість запитань зникають. «Вивчення матеріалів» звучить гучно, але насправді це займає хвилин 20. 20 хвилин, які допоможуть не виставити себе неуважним.
Людина гортає блог Projector Mag
Друге. Певна загальна структура буде наслідуватися скрізь. Просто треба тримати в голові кілька принципів.
Перший принцип — у людини, яка отримає лист, має бути вся інформація. Уявіть, що вона відкриє лист без інтернету — тому там має бути все зрозуміло без необхідності щось десь іще шукати. Наприклад, якщо ви посилаєтеся на якусь статтю, додайте посилання на неї. Усі посилання і додаткова інформація (тільки, якщо вона справді потрібна) мають бути в листі. Про це треба дбати, бо ми часто «наділяємо» інших людей своїми знаннями. Ми так влаштовані, це нормально, але під час пітчингу варто пам'ятати, що інша людина в голові тримає іншу інформацію з іншими пріоритетами.
Другий принцип — нічого нового, але less is more. Не треба розписувати дуже багато. Здається, що цей принцип суперечить попередньому, але він його доповнює — пишіть про важливе і не пишіть про неважливе. Перші роки я дуже цим хворіла, у мене були дуже довгі листи. Іноді це може бути добре, але частіше — це занадто. Бо при такому підході ти часто ставиш запитання і сам на нього відповідаєш, робиш припущення, потім — припущення на припущення, і так далі. Двома словами — не робіть припущення за іншу людину. Звісно, відразу здається, що «це не про мене». Але якщо перечитати десять своїх останніх листів — точно щось можна буде підкреслити червоним.
Як відійти від припущень? Одне речення — одна думка. І краще залишати не більше трьох питань в одному листі.
До слова, в листуванні не треба ділитися власними історіями з життя. Якщо у вас, наприклад, зник інтернет і ви відправляєте цей лист з кафешки — про це не треба писати. Головне, що листа надіслано. Це ніби зрозуміло, але інколи й себе можеш спіймати на тому, що чомусь це додаєш.
Третій принцип — ніколи не треба одразу писати повністю весь матеріал. Типу «ось, беріть, публікуйте, все вже готово». Зазвичай хочуть побачити драфт, прообраз того, про що ви хочете поговорити, щоб це узгодити або уточнити вектор. І вже потім варто поступово його доповнювати. Це важливо і для автора теж — як мінімум, це зекономить час. Спочатку окресліть основне, потім, після зворотнього зв'язку, деталізуйте.
Перший принцип — у людини, яка отримає лист, має бути вся інформація. Уявіть, що вона відкриє лист без інтернету — тому там має бути все зрозуміло без необхідності щось десь іще шукати. Наприклад, якщо ви посилаєтеся на якусь статтю, додайте посилання на неї. Усі посилання і додаткова інформація (тільки, якщо вона справді потрібна) мають бути в листі. Про це треба дбати, бо ми часто «наділяємо» інших людей своїми знаннями. Ми так влаштовані, це нормально, але під час пітчингу варто пам'ятати, що інша людина в голові тримає іншу інформацію з іншими пріоритетами.
Другий принцип — нічого нового, але less is more. Не треба розписувати дуже багато. Здається, що цей принцип суперечить попередньому, але він його доповнює — пишіть про важливе і не пишіть про неважливе. Перші роки я дуже цим хворіла, у мене були дуже довгі листи. Іноді це може бути добре, але частіше — це занадто. Бо при такому підході ти часто ставиш запитання і сам на нього відповідаєш, робиш припущення, потім — припущення на припущення, і так далі. Двома словами — не робіть припущення за іншу людину. Звісно, відразу здається, що «це не про мене». Але якщо перечитати десять своїх останніх листів — точно щось можна буде підкреслити червоним.
Як відійти від припущень? Одне речення — одна думка. І краще залишати не більше трьох питань в одному листі.
До слова, в листуванні не треба ділитися власними історіями з життя. Якщо у вас, наприклад, зник інтернет і ви відправляєте цей лист з кафешки — про це не треба писати. Головне, що листа надіслано. Це ніби зрозуміло, але інколи й себе можеш спіймати на тому, що чомусь це додаєш.
Третій принцип — ніколи не треба одразу писати повністю весь матеріал. Типу «ось, беріть, публікуйте, все вже готово». Зазвичай хочуть побачити драфт, прообраз того, про що ви хочете поговорити, щоб це узгодити або уточнити вектор. І вже потім варто поступово його доповнювати. Це важливо і для автора теж — як мінімум, це зекономить час. Спочатку окресліть основне, потім, після зворотнього зв'язку, деталізуйте.
Про оформлення тексту
Перше правило. Воно може звучати смішно — але завжди думайте про доступи. Це здається настільки банальним, що часто цей пункт просто забувається.
Щодо інструментів — нічого більш зручного, ніж онлайн текстові редактори не створено. Google Docs чи Dropbox Paper абсолютно достатньо для створення матеріалу. Нативних елементів всередині теж достатньо. Тут йдеться саме про розмітку. «Наводити красу», додаючи якісь стилі чи шаблони, не потрібно.
Звісно, краще залишати документ, що лежить у хмарі, а варіант, коли ви додаєте прикріплений файл у лист, використовувати, якщо у вашому матеріалі є сенситивні дані.
Раджу при оформленні користуватися чек-листами. Навіщо? Щоб не припуститися помилок, за які потім буде прикро. Але де їх взяти… Перший спосіб — просто сісти та продумати, що вам потрібно «принести» адресату. Він не сильно ефективний, бо ви зараз не в тій ситуації й можете упустити багато деталей. А деталі тут — найважливіше.
Другий спосіб. Перед тим, як сідати за справу, виписати 3-5 найбільш ймовірних помилок. І в процесі та після роботи додавати моменти, де ви припустилися помилок. Перед першою публікацією такий чек-лист буде далеким від вичерпного, але ви вже матимете частково готовий чек-лист для роботи над наступними матеріалами, бо багато моментів повторюватимуться. Підказка на перші пункти — запишіть, що треба перевірити доступи до документів та правопис, ім'я людини, якій будете писати, і наостанок прочитати свої тексти вголос.
Про всяк, краще після написання додатково запускати плагін для перевірки тексту на кшталт Grammarly, бо інколи якісь дрібниці можна не помітити.
Укінці, коли вже все готово, поверніться до завдання, до «домашки», і ще раз пройдіться по списку питань для пітчу, на які потрібно відповісти. Перший раз це краще коротко зробити ще до написання матеріалу, вдруге — коли він готовий.
Якщо помітили якісь помилки — додавайте їх до свого чек-листа.
Щодо інструментів — нічого більш зручного, ніж онлайн текстові редактори не створено. Google Docs чи Dropbox Paper абсолютно достатньо для створення матеріалу. Нативних елементів всередині теж достатньо. Тут йдеться саме про розмітку. «Наводити красу», додаючи якісь стилі чи шаблони, не потрібно.
Звісно, краще залишати документ, що лежить у хмарі, а варіант, коли ви додаєте прикріплений файл у лист, використовувати, якщо у вашому матеріалі є сенситивні дані.
Раджу при оформленні користуватися чек-листами. Навіщо? Щоб не припуститися помилок, за які потім буде прикро. Але де їх взяти… Перший спосіб — просто сісти та продумати, що вам потрібно «принести» адресату. Він не сильно ефективний, бо ви зараз не в тій ситуації й можете упустити багато деталей. А деталі тут — найважливіше.
Другий спосіб. Перед тим, як сідати за справу, виписати 3-5 найбільш ймовірних помилок. І в процесі та після роботи додавати моменти, де ви припустилися помилок. Перед першою публікацією такий чек-лист буде далеким від вичерпного, але ви вже матимете частково готовий чек-лист для роботи над наступними матеріалами, бо багато моментів повторюватимуться. Підказка на перші пункти — запишіть, що треба перевірити доступи до документів та правопис, ім'я людини, якій будете писати, і наостанок прочитати свої тексти вголос.
Про всяк, краще після написання додатково запускати плагін для перевірки тексту на кшталт Grammarly, бо інколи якісь дрібниці можна не помітити.
Укінці, коли вже все готово, поверніться до завдання, до «домашки», і ще раз пройдіться по списку питань для пітчу, на які потрібно відповісти. Перший раз це краще коротко зробити ще до написання матеріалу, вдруге — коли він готовий.
Якщо помітили якісь помилки — додавайте їх до свого чек-листа.
Про підбір віжуалів
Це може бути суб'єктивно, але якщо стисло — найбільш цінні реальні файли. Зараз ми говоримо про професійні медіа. Якщо це лише ілюстрації з метафорами, то це буде недостатньо корисним. Дійсно, інколи можна додати мемасик аби привернути увагу, але це не завжди відповідає редакційній політиці видання.
Найважливіше, найцікавіше, найцінніше — це ваші особисті справжні поточні робочі файли. Звісно ж, якими ви маєте право ділитися. Або щось дуже до них наближене.
Завжди можна окремо надизайнити таблиці, візуалізувати їх в одному стилі, палітрі, підібрати шрифти. Але це може бути недостатньо переконливо, надмірно рафіновано. Краще просто додати трохи модифіковані скріншоти, але з реального файлу. Реального середовища, з яким працюватимуть люди, що захочуть використати ваш досвід та поради у своїй роботі.
Найважливіше, найцікавіше, найцінніше — це ваші особисті справжні поточні робочі файли. Звісно ж, якими ви маєте право ділитися. Або щось дуже до них наближене.
Завжди можна окремо надизайнити таблиці, візуалізувати їх в одному стилі, палітрі, підібрати шрифти. Але це може бути недостатньо переконливо, надмірно рафіновано. Краще просто додати трохи модифіковані скріншоти, але з реального файлу. Реального середовища, з яким працюватимуть люди, що захочуть використати ваш досвід та поради у своїй роботі.
Віжуали для одного з текстів на Smashing Magazine
Наостанок
Інколи буває, що певна думка нібито гучна, але гарно подати її не виходить. Це абсолютно нормально. Що в такому разі робити? Просто викинути такий шматок і писати далі.
І не варто жалкувати, що на опис цієї ідеї було витрачено багато часу, а зараз треба видаляти. Викинути її — це нормально. Просто думайте про те, що ця ідея дозволила й допомогла вам побудувати все інше у матеріалі.
І не варто жалкувати, що на опис цієї ідеї було витрачено багато часу, а зараз треба видаляти. Викинути її — це нормально. Просто думайте про те, що ця ідея дозволила й допомогла вам побудувати все інше у матеріалі.
Якщо ж плануєте самі навчитися створювати інтерфейси, про які точно захочеться розповісти, — реєструйтеся на курс Smart Interface Patterns.
Фото: Наталія Азаркіна
Фото: Наталія Азаркіна
Гараж
Сподобалась стаття?
