Ляльково-анімаційний пригодницький фільм — про одноокого хлопчика на ім'я Кубо, який має розгадати таємницю своєї спадщини. Хоча ця казка — про країну на кшталт давньої Японії, там немає нічого про устрій тогочасної Азії. Нам показують папірці, які складаються у фігурки-оригамі найрізноманітніших форм і розповідають історію самурая і його непробивних обладунків. Фільм вчить концентруватися на формах і образах, створюючи з них красиву історію.

Німий фільм Ланґа — науково-фантастична антиутопія про розділене на дві частини місто. Для багатіїв та інтелектуалів — наземна, а для робітників, які обслуговують поверхню біля гігантських машин — підземна.

Ланґ застосовував множинну експозицію, мініатюрні камери для дрібних моделей та електромотори, щоб пересувати декорації, а не камеру. Для фільму склали моделі з намальованого фону, побудували величезні декорації робочого району, підніжжя Вавилонської вежі та готичного храму. Художник Еріх Кеттелхут вигадав архітектурний стиль будівель наземного міста, намалювавши їх у стилі артдеко.

Серіал розповідає про події, що призвели до вбивств після того, як заміжні жінки дізнаються про зради своїх чоловіків. Критики охрестили комедійну драму «серіалом з крутими інтер'єрами». Дійсно, творцям вдалося підлаштуватися під три часові лінії так, аби можна було безпомилково сказати: «це 60-ті», «90-ті» чи «наш час». Упродовж двох сезонів дії відбуваються в одному будинку, який змінюють не лише під стиль епохи, а й характер їх господинь — домогосподарки, світської левиці та бісексуальної адвокатки.

Щойно побудований будинок — стриманих приглушених кольорів, згодом у ньому з'являється золото, мармур і безліч дзеркал, а ще «через 20 років» — практичні, зручні, але при цьому дорогі меблі. Стиль серіалу вчить створювати кордони й знаходити рішення для конкретних задач.

Митці люблять гратися з темою старих костюмів, декорацій, архітектури. Спілберг показав нам, як робити це правильно у стрічці про останні місяці життя 16-го президента США Авраама Лінкольна, який рухається до своєї мети — прийняти до Конституції 13 поправку, яка забороняє рабство. У цій автобіографії режисер використав мінімумом кольорів — чорний, сірий та коричневий. Дизайнери побачать, як створювати стильні образи при, на перший погляд, мінімальному наборі інструментів.

Франко-британська стрічка Флоріана Зеллера розповідає про пенсіонера Ентоні. Він доживає віку у своїй квартирі й не збирається її залишати за жодних обставин. Аби передати деменцію головного героя, Зеллер постійно грається з інтер'єром величезної лондонської квартири, міняючи відтінки кольору стін і меблів, переставляючи предмети та перевішуючи картини. Дизайнерам буде цікаво проводити аналогію зі своєю роботою, в якій концентрація на дрібницях та деталях допомагає досягти продуманого результату.

«Жертвоприношення» — історія про професорську родину з відокремленого, але мальовничого куточка Швеції. Наближається ядерна війна і головний герой повинен визначитися з тим, що запропонувати Богу, аби їй запобігти. У фільмі ми бачимо безупинну гру режисера з кольорами — від бляклих відтінків він переходить до чорно-білого, потім — майже чорного, урешті повертаючись до початкової композиції. Декорації будинку, у якому живуть герої, — взірець мінімалізму і перфекціонізму. У фільмі можна знайти підказки, як створити потрібну атмосферу за допомогою дрібниць — на кшталт тремтіння винних келихів чи розтрощеної банки молока.

Сюжет розгортається на тлі вулиць Риму. Ними блукає письменник Джепа, якому ось-ось стукне 65. Чоловік переосмислює минуле і сучасність італійської столиці через власні спогади, та доходить висновку, що сьогодення — спотворене, а колишня велич стала декораціями. Еротика, філософія, самоаналіз передаються через деталізацію, панорами сповільнення або, навпаки, пришвидшення кадрів. Стрічка з димом, італійською музикою та архітектурою покаже приклад справжньої естетики.

Комедія про міленіала Скотта Пілігрима і його складні стосунки наповнена унікальними вивісками, коміксами, мерчем, який створює постмодерне панно пасхалок та посилань на попкультуру. Стрічка за мотивами однойменної серії коміксів навчить не губитися у кольорах та ідеях, а вдало їх систематизувати.

Традиційно прискіпливий до композиції Андерсон зрежисирував комедійну драму про таємниче зникнення підлітків у 60-х. У фільмі з зірковим складом кожен кадр виміряний лінійкою, а дизайн декорацій — ретельний та продуманий. Постановка, кольори та геометричні форми — цікаві як з професійної точки зору, так і з естетичної.

Ця стрічка Вільньова — одне з кількох неонуарних відтворень історії про біоінженерних людей (реплікантів). Для фільму спеціально розробили інтерфейси технологій. Дизайн екранів космічного корабля, проєктори, мікроскопи, скло, трикутники, спінери не перегукуються ані з класичними «космічними» фільмами 80-х, ані з сучасними комікс-всесвітами. Творці картини спеціально для неї згенерували десятки унікальних ідей, які допоможуть зовсім інакше поглянути на роботу з дизайном технологій.