Умовна трилогія чудової ірландської студії Cartoon Saloon — це яскраве художнє явище в світі анімації. «Таємниця Келлс» (The Secret of Kells), «Пісня моря» (Song of the Sea) і «Легенда про вовків» (Wolfwalkers) — кожна з цих робіт гордовито стоїть на міцному фундаменті ірландських легенд, з якими їх автора, Томмі Мура, з самого дитинства знайомила його бабуся. Вона щиро вірила в фейрі, селкі, лепреконів і інших персонажів місцевого пантеону.

Крім зачаровуючих сюжетів, студія отримала визнання завдяки своєму унікальному художньому стилю, який розвивався разом з нею. Дивує, як автори вирішують складні візуальні завдання за допомогою таких простих, а іноді навіть архаїчних образів. Особливо мені подобається робота художників з персонажів. Кількома простими лініями і формами чудово закладається сама суть героя, його характер і дух.

Стрічки французького автора Сільвена Шоме незабутні і унікальні завдяки авторському баченню. Сам Шоме говорив, що мальовані мультфільми завжди будуть подобатися дітям більше, бо вони схожі на їхні власні малюнки. Його мультфільми «Тріо з Бельвіля» (Les Triplettes de Belleville), «Стара дама і голуби» (La vieille dame et les pigeons), «Ілюзіоніст» (L'Illusionniste) не можна назвати дитячими ні через теми, ні через образи. В цих роботах складні соціальні аспекти, особлива візуальна мова й карикатурно створені персонажі — але все це створено з неймовірною любов'ю. Після перегляду таких робіт в пам'яті надовго вкарбовуються яскраві і майстерно підмічені деталі, характери й образи.

«По той бік огорожі» (Over the Garden Wall) цілком може стати вашою анімаційною геловінською класикою. Дивитися цей мультфільм краще напередодні свята, загорнувшись у плед і з чашкою какао. А головне переглянути його за один раз. Можливо, саме так Патрік МакХейл створив ту саму короткометражка, з якої все почалося — «Книга незвіданого» (Tome of the Unknown). Стилізація старовинної англійської ілюстрації на цих фонах створює атмосферу таємниці, а ситуативна сюжетна лінія і знайомство з незвичайними героями, лише підігріває інтерес до мультфільму. Тут вам і Альфред Гічкок, і «Діти кукурудзи» за Кінгом в одному флаконі. Місцями мультфільм може здаватися дещо простим, як і дизайн персонажів, але вся магія стрічки помітна лише, якщо поглянути на нього з боку та з певної відстані.

Клаус (Klaus) — робота іспанської SPA Studio. Цей мультфільм досить яскраво увірвався на екрани. А ми вже навіть перестали замислюватися, якою могла б стати класична діснеївська анімація, якби майже повністю не перейшла в 3D. Певно вона б була такою, як чарівний «Клаус».

«Клаус» хоча і нова робота (вийшла в прокат в 2019 році), але несе в собі все вже добре забуте старе, яке тут заграло новими фарбами. Сама історія, герої, локації, деталі — абсолютно все призводить і дорослих, і дітей в невимовний захват, зачаровуючи з першого і до останнього кадру.

«Клаус» отримав премію BAFTA в категорії «Кращий анімаційний повнометражний фільм». Режисер стрічки Серхіо Паблос працював над однією з яскравих франшиз — «Нікчемний Я». Відмінна робота як з візуальної точки зору, так і з режисерської. Головний екраний злодій Грю в оточенні своїх міньйонів і мила дівчача трійця сиріт — дуже незвичайне поєднання. Але головне, як і багато в чому, замість відмінностей режисер шукає те, що об'єднує. Може в цьому і полягає рецепт сімейного щастя. Доведено сімейкою Грю.