#людипоруч
Вікторія Болотова: «Від тебе чекають роботи, а не страждань»
Віка подарувала куратору «UX Design. Основи» (зараз курс — UX Design Beginning) восьминога в банці. Восьминога, якого сама вполювала і замаринувала. Віка займається фрідайвінгом та підводним полюванням, виховує двох дітей і вирішує дизайн задачі.
Про побутову психологію

Коли я спілкуюся з майстром, який прийшов лагодити підлогу у квартирі, то аналізую його. Якщо це чолов'яга, не обережний у своїх діях, у брудному одязі — сходу розумію, що він не зробить свою роботу охайно. Побутова психологія — це дуже маленькі речі, на які зазвичай люди не звертають уваги та не аналізують.

Жоден нормальний рієлтор не скаже правди про твоїх сусідів, а килимки на підлозі перед дверима скажуть. Тому я почала аналізувати килимки своїх потенційних сусідів. Під першими дверима лежить елегантний килимок, під іншими — валяється скуйовджена тряпка, якою ніколи в житті нічого не робили — отже, людині все одно. У інших дверей лежить новий килимок без пилинок, а трохи далі килимок обернутий тряпочкою наче пульт, який тримають в целофановому пакетику. Схоже, там живе бабуся. Такий аналіз багато в чому допомагає в житті.
Про хвороби творчих дизайнерів

Ти не хочеш вранці прокидатися і йти на роботу, хочеться ще повалятися. Але коли є щось, що необхідно зробити, ти береш і просто робиш це.

Працюй із тим, що в тебе є. Всі ці «А мені хотілося б, щоб було так...» нагадують мені вислів «Найкраще — ворог хорошого».

Творчі дизайнери часто страждають від мук нецікавих проєктів і нудних клієнтів. Ми відрізняємося від тварин саме почуттями — немає такої тварини, яка б захоплювалася сходом сонця або яка б психувала через те, що не встигла на колоду, яка б перенесла її на інший берег річки. Але ці самі почуття часто заважають нам.

Ти можеш погортати картинки, але не можеш натиснути кнопку трансляції потоку «натхнення».

Робота народжується під час роботи. Тобі потрібно сісти і почати робити, а в процесі почнуть приходити ідеї, бо тебе підхопить потік.

Що значить «не подобається задача»? Дизайнери чомусь думають, що роботі є справа до того подобається вона вам чи ні. Велика проблема дизайнерів, що вони включають почуття в той момент, коли їх слід було б відключити.

Мені цікаво зрозуміти, як розумно підійти до інтерфейсу, а не те, як відкинути тінь на 5 чи на 8 пікселів. Мені подобається колупатися в проблемах користувача і відповідати на його запити своїми інтерфейсами.
Робота, життя і втрата навички відпочивати у людства

100 років тому працівник приходив додому і відпочивав мозком. Втома, тіло болить, руки відвалюються, але психіка може відпочити. Ніхто не дзвонить і не штурхає тебе. Тепер інтернет став мобільним, зв'язок дешевим і людину можна дістати навіть у відпустці. А лише 5 років тому, коли ми їхали закордон — я не відповідала на дзвінки, бо це було надзвичайно дорого. Зараз ви за кордоном і ви на зв'язку з усім світом.

Психіка людей перенапружена. Ми не можемо відпочити, бо весь час перевіряємо, а що там у фейсбучику, а в інстаграмі, а треба перевірити вайбер, бо це ж може бути щось важливе. Але зазвичай це якась дурниця. Прийшов лист на пошту і ти думаєш «А що як це щось важливе?», відкриваєш його, а там якийсь дурнуватий спам.

Ви домовляєтеся з працедавцем, що працюєте з 9 до 18, а насправді працюєте практично цілодобово. Ви йдете з роботи, а мозок ще вариться в робочих процесах.

У людини є ресурсний стан приблизно з 20-ти до 30 років, коли вона може тримати темп на пікові своїх можливостей і бігти в ньому. Компанії цим користуються. Обід? Та нащо той обід — давайте краще попрацюємо. Люди дуже сильно себе заганяють. Моя гонитва закінчилася у 24-25 роки. Я ще можу працювати в авральному режимі, але це не довго і розумію, що далі просто вигорю.

У мене в житті все рухається від пріоритетів. У мене головне — це життя. Потім йде здоров'я, діти і освіта. Часто люди працюють у такому шаленому темпі, займаючись дурницями, а головне при цьому страждає. Коли людина пропустила обід — організм страждає і перестає нормально працювати, ти набираєш вагу і починаєш завчасно старіти.

Одна з проблем чому люди гладшають в тому, що вони неправильно харчуються у неправильний час. Вранці залив у себе кави і вважаєш, що поснідав. До 13:00 на адреналіні пропрацював, з'їв якусь цукерку, а вуглеводи швидко розчинилися. Голодний організм хоче жерти, приходить додому, відкриває холодильник і набирає гігантську тарілку. З'їдаєш подвійну порцію, яку б ти ніколи не з'їв, якби не був таким голодним. Всю ніч це все перетравлюється, а вранці ти знову снідаєш кавою.
Природа як концепт

Хочеш, не хочеш, але є природа, проти якої ти нічого не можеш вдіяти. Навіть ті люди, які свідомо не хочуть сім'ї та дітей — це теж природа, якій знадобилося щоб було ось так. Природа обожнює різноманіття. Інакше навіщо вона створила не один, а тисячі видів метеликів, половина з яких вимерла, бо експеримент не вдався.

Головний концепт Природи — різноманітність. Її може забезпечити лише розмноження і тоді Природа буде щаслива. При цьому є такі види, як лососі та восьминоги, які помирають одразу після розмноження, тому що їхнє потомство здатне прогодуватися самостійно. Для Природи важливе навіть не саме життя, а різноманіття цього життя.

Ми такі всі розумні, ми такі всі індивідуалісти, придумали собі телефончики і хизуємося ними, але проти Природи не попреш. Ми лише приблизно здогадуємося про те, як вона влаштована. Наприклад, лікарі часто не можуть поставити точний діагноз, тому чуємо: «Нууу, скоріш за все вам допоможе ось це».

Людині потрібен соціум. Ми не можемо не спілкуватися, не заводити друзів. Соціум дає нам комфорт і відчуття безпеки. Тому, на мою думку, сім'я — це необхідність. Це твій кластер, який створить для тебе стабільність.
Про принципи

У житті потрібно ставити собі рамки «Я не зроблю такого і такого». Фрідайвінг хоча і вважається екстремальним, але насправді він безпечний, якщо лише ти не нехтуєш технікою безпеки. Тим не менш я б не зробила багатьох речей, пов'язаних з екстримом. Бо це погрожує моїм головним принципам — життю і здоров'ю.

Я не відкрита для експериментів людина. Мені є чим ризикувати, що втрачати і задля кого жити.

Самореалізація — звучить лячно. Але коли починаєш дробити все на маленькі підзадачі спрацьовує принцип декомпозиції. Перша робоча задача — це відкрити комп'ютер. Звучить реально і посильно. Якась з дрібних задач буде більш страшною, але коли ти розробиш власну структуру, то контролюватимеш своє життя.

Творити треба завжди, тому що світ не стоїть на місці і від тебе чекають роботи, а не страждань. Я з великим побоюванням ставлюся до виділення поняття «потоку», як життєвої опори або одержимості прагненням досягти його.

«Робіть те, що вам дійсно подобається у тих видах діяльності, які захоплюють і приносять радість» — ось що радять для того, щоб увійти в потік. По-перше, життя — це коли ти робиш не тільки те, що подобається. Що це взагалі за обман такий? Ось просто відразу — взяли і збрехали. Ти встаєш вранці по будильнику — це вже не подобається. Живеш в неідеальному будинку/країні/місті/кліматі. Отже, з перших слів — нісенітниця.

У всього є рішення. Якщо я зіштовхуюся з новою проблемою, починаю її вирішувати, а не боятися. Навіть коли ти зіштовхуєшся з чимсь неминучим, як смерть, у тебе є варіант перебороти себе та змиритися. Коли переживаю якісь неприємні та важкі ситуації протягом днів чи тижнів, мене часто рятує думка про те, що все коли-небудь закінчиться.
Авторка: Юлія Гуріна
Фото:
Наталія Азаркіна
Локація: beach club

#людипоруч
Сподобалась стаття?