кейси
Рік української культури в Австрії
Як створювалася айдентика
2019 рік оголосили Роком української культури в Австрії. У п'яти австрійських містах відбудуться великі події — концерт української музики у Зальцбурзі, Dakh Daughters та ДахаБраха у Відні, Лінці та Інсбруку, Дні українського кіно, Vienna Fashion Week, участь у фотовиставці FotoWien і книжковому ярмарку. Звучить масштабно для відвідувачів, та ще більше для тих, хто займається організацією.
Команда Року української культури в Австрії звернулася до Projector, щоб разом створити айдентику події. Над нею працювали студенти курсу Айдентика (тепер Graphic Design Fundamentals і Visual Communications Professium) під кураторством Дмитра Буланова і Олександра Гусакова.

Long story short, обрали айдентику Валентина Ткаченка. Історія далі — про пошуки, страждання, критику і гепіенд.

Валентин Ткаченко
графічний дизайнер, випускник Айдентики, студент Visual Communication Professium
Усі проекти починаються з прокрастинації

Рік української культури в Австрії — неймовірний шанс зробити щось значне. Настільки неймовірний, що перші дні після брифу я лише думав про те, наскільки ж це крута можливість. Ага, такі правила прокрастинаторів — перед кожним проектом спрямовувати усі сили на думки про статус і значення проекту. Але якась істота всередині все ж нагадувала мені про дедлайн. Окей, зібрався, ще трішки помислив і рушив у процес дослідження і скетчів. Варто згадати, що в мене був козир — знайома, котра мешкає в Австрії (насправді знайома знайомої).

«Це ж можна навіть без гугла обійтися», — сказав я. «Та ладно», — подумав потім, коли дізнався, що австрійці платять податок за телевізор, 25 євро в рік. Що там ще: вони відмовилися від стаціонарних телефонів, як виявилося, виробляють гарне вино, мають культ Моцарта та Клімта. Ну що тут сказати, дослідження провів, та ідеї для айдентики з цього не наскребти. Мам, де мій блокнот?..

Скетчі

Зазвичай будь-яку роботу я починав зі скетчів, та куратори наполягали на зануренні у тему. Але оскільки з першим дослідженням не склалося, і примусити себе робити нове дослідження не хотілося, я вирішив пропустити цю фазу. В роботу вступив олівець та папір. Ну а з чого кожен поважаючий себе дизайнер-аматор повинен починати? Звісно ж, з логотипу.

Перші скетчі На брифінгу клієнт, між іншим, звернув нашу увагу на перші літери назви двох країн латиницею AU — UA, і, як виявилося, ми звернули забагато уваги до цієї деталі. Усі мої скетчі крутились навколо цього збігу у літерах. Тим не менш дедлайн разом з панікою потроху наближався, відкладати було нікуди, і тим більше не було часу чекати натхнення. Хоча серіалами жертвувати я не став (ненадовго).

У той же час я наткнувся на статтю про українські шрифти, сходив навіть на лекцію, присвячену Нарбуту. Недаремно ж це сталося саме зараз, подумав я. І звісно це стане основою майбутньої айдентики року української культури (спойлер: не стане). Отож з ейфорією на душі я відправив перші драфти. У мене з'явився час відкласти все до фідбеку, щоб зробити домашки (брехня, ютуб наше все).

Перші скетчі
Усе фігня, давай по-новому

«Злі куратори все захейтили», — такі перші думки з'явилися після того, як я прочитав фідбек. Насправді ніхто нічого не хейтив, але інакше було важко це сприймати, оскільки я вже нафантазував непоганий розвиток концепції. А так то був конструктивний фідбек, який мав би мене привести до крутого концепту. Найбільшим ударом було те, що в самому початку коментарів фраза «точно ні» прозвучала про концепцію з українськими шрифтами, на яку я вже зробив свою ставку (сам не знаю чому, пояснити не можу).
Той самий фідбек
Тому після цього я знову декілька днів нічого не робив, бо по суті треба було починати заново. А цього бояться всі.

Тим не менш я почав з нуля, з самого пошуку інформації. Повільна, нудна, але необхідна задача у креативній сфері. Ніколи не знаєш, з якого боку цього процесу тобі прийде «та сама» ідея. Але недаремно існує google, шукаємо.

У якийсь момент мій мозок переповнився тією масою інформації, все збилося в купу, але прозріння так і не приходило. І що з цим робити? Лягати спати, не всі ж сни дурні. Потік думок перед сном іноді важко зупинити, з'являється маса ідей, мозок їх розвиває. Дещо я записував і таки виходило заснути.

Зранку найскладніше — зрозуміти, про що той набір слів, що ти записав і що з цим робити. Розібравшись, вже не вважаєш ті ідеї геніальними, як напередодні, проте не хочеться вкотре відкладати роботу.
Нові скетчі
Для нових драфтів взяв ідею того, що в наших культурах, України та Австрії, забагато всього, щоб виділяти щось конкретне і варто візуалізувати це все разом.

Намалював скетчів, де об'єднав в одну композицію іконки, які зображують різні сторони наших культур. Так візуалізується об'єднання культур, і ця візуалізація може стати досить варіативною, але для цього необхідна правильно продумана система і набагато більше часу, ніж було у мене. Про це я подумав не одразу, тому відправив все на фідбек кураторам. Ідею начебто і підтримали, але без «вау». Залишалось лише увімкнутися на повну і зробити все гарно і правильно.
Для нових драфтів взяв ідею того, що в наших культурах, України та Австрії, забагато всього, щоб виділяти щось конкретне і варто візуалізувати це все разом.

Намалював скетчів, де об'єднав в одну композицію іконки, які зображують різні сторони наших культур. Так візуалізується об'єднання культур, і ця візуалізація може стати досить варіативною, але для цього необхідна правильно продумана система і набагато більше часу, ніж було у мене. Про це я подумав не одразу, тому відправив все на фідбек кураторам. Ідею начебто і підтримали, але без «вау». Залишалось лише увімкнутися на повну і зробити все гарно і правильно.

На наступному занятті у Проджекторі ми повинні були попрацювати над нашими концепціями, куратори зібрались допомогти з ідеями. Саме там у мене відбулось те потрібне «прозріння».

Бінго

Так називається файл фінальної концепції айдентики року культури (до цих пір). І візуально це зовсім не те, що було.

На занятті один з кураторів запропонував мені все трохи спростити. Декілька секунд мозок фантазував, і в голові вже народилося щось класне, в очах з'явилися іскри, а з вуст лиш сухе «так, дякую». Обговорили використання геометричних фігур як варіант спрощення і я взявся за реалізацію. Звісно, не одразу вийшло те, що у фінальному варіанті, але скелет був, залишилося зробити цукерочку для презентації.

Так і з'явився концепт айдентики, в основі якого 3 геометричні фігури (квадрат, круг, ромб), кожен з яких символізує «напрями» культури — кіно, музику та мистецтво відповідно.
Об'єднуючи їх, отримуємо абстрактну візуалізацію культури. Два таких об'єднання, забарвлені у різні кольори, символізують дві різні культури, а їх накладення одне на одну — перенесення однієї культури в іншу.

А далі фінальна презентація клієнту, після якої через декілька тижнів Український інститут обрав мій дизайн. Після цього була ще велика кількість правок, з цим можна лише змиритися, куди ж без них? Але це вже зовсім інша історія.

Висновки, які я отримав з досвіду першого курсового проекту:

Висновки, які я отримав з досвіду першого курсового проекту:

— будь-який проект краще починати з занурення в тему
— не зупинятися на перших варіантах
— все одно потрібна ідея прийде звідти, звідки не очікуєш
— ніколи не забувати про важливість донесення своєї ідеї до клієнта.

Як зараз працює айдентика у житті можна підглянути на сайті Року української культури в Австрії та безпосередньо на культурних подіях в Австрії.

Courses
Сподобалась стаття?